October 8th, 2015

promo konung_ogin june 16, 2014 01:40 25
Buy for 10 tokens
Для начала следует объяснить, что блог у меня двуязычный. Я пишу и по-русски, и по-украински, а чаще всего стараюсь совмещать оба "лэнгвиджа" в одной заметке. Это совсем не трудно при правильном творческом подходе! Во всяком случае мой блог обычно читает больше пяти тысяч человек…

Нету ни секунды свободного времени, понимаете, так много хотел бы написать... (узелок на память)

Тезисно, чтобы не забыть.

Малоизвестная картина Малевича. Как доказать, что это именно Малевич?
Що це було? Мабуть НЛО! (як ми з кумою на кургані Слави спостерігали за космічним "сонячним зайчиком")
Філософські роздуми про майбутє України-Руси і всієї Східної Європи.
Нові схеми освітянської корупціїї в Агроуніверситеті Житомира (як я проспав і на годину спізнився на зустріч з чарівною красунею)...


Collapse )

Лихі люди (вчити вас треба, довбані йовбаки, не знаєте класики ...)

Панас Мирний
ЛИХІ ЛЮДИ (уривок)


Ніч надворі; холодна зимня ніч у суботу проти неділі. Такі ночі завжди зганяють людей у теплу хату, до ясного світла, до блискучого самовара. І, коли надворі вітер виє, розносячи снігові замети, обдаючи пізнього прохожого холодними поцілунками, там, у хаті, у теплому затишку, іде тепла розмова… Очі любо грають, з уст не сходе весела балакуча усмішка - і всі запивають її теплим та пахучим чаєм. Такі вечори часто проводив Петро у своїй рідній хаті. Тепер не те. Кругом померки; світла немає; червоне зарево полум'я гоготить у пузатій порепаній грубі, світить на всю хату, скрашуючи усе в червоний колір: стіни, долівка, шибки - все миготить мов розтоплене золото… Товариство сидить коло груби і дивиться на огонь, на його огненні язики, що, сплітаючись, лижуть з усіх боків сухі дрова. Дрова тріскотять від того гарячого лизання, лопотять огняними іскорками, зливаються в одну хвилю огню… Тремтить та хвиля - то здіймаючись високо угору, то склоняючись набік - і разом з нею тремтить по хаті червоний світ, а в світлі колишуться і бігають довгі тіні… Тінь Жукова, як і хазяїн її, лежить серед хати на рядні - труситься, мов од холоду; Шестірного - сидить на стульці і, схиливши голову, переходить то на той, то на другий бік, куди повійне огняне зарево. Петрову тінь мов хто укопав серед хати, стоїть вона, то підскакує вгору, то опускається униз; а тінь Попенкова ні всидить, ні встоїть, ні влежить. То вона опиниться коло тіні Жукової, задравши догори одну ногу; то сяде і колишеться нарівні з тінню Петровою; то склониться до тіні Шйстірного, мов хоче поцілуватися з нею; то заскаче-застрибає по всій хаті, по всіх кутках… Коли тіні стрибають, бігають, трусяться, товариство, не примічаючи того, веде мирну розмову. іПопенко розказує про своїх знайомих бурсаків; про їх завзяття, про п'яницькі бенкети, про розбої цілої валки обходу, про попівен, попів, матушок.

- Попенку! - обізвав його Жук: - Оце ти розказуєш нам про свою братію, - смієшся, глузуєш з неї. А що ти думаєш за себе? Куди себе приткнеш, де по-. дісися? Мабуть, як і дід, прадід та батько, поюртуєшся, покрутишся, поки молодий, а там - і собі, протертою ними стежкою підеш… Візьмеш за руку яку попівну, поведеш її в церкву, наречеш своєю жінкою, станеш попом, зів'єш своє кубло та й будеш божу службу правити, нарождених хрестити, померших ховати, молодих вінчати?.. Чи як?

- Атож! - одказав Попенко: - Учись, учись у цій проклятій бурсі, та й покинь хіба на самому кінці? Себто: пливи-пливи, та на березі і втопися?.. Ні, може, і погуляю який там рік, або два, поки вишукаю багатшу попівну, та кращу парафію; а там… пострижуся.-Нам один шлях!

- Чого один? А далі вчитись? - пита Жук.

- В академію? Ну її, ще в ченці пострижуть.

- А в університет? Тепер же і вам можна…

- Чого я туди піду? чого я там не бачив? Хіба мені університет хліба дасть? Тут уже певне знаєш, що хліб буде, а там - попошукай його! Багато доводилось бачити студентів, що в драних штанях ходять…

- Та-ак! - одказав Жук і замовк, задумався.- Та вояо, і попом бувши, можна людям добро робити, - трохи згодом мовив.- Та ще, дивись, чи не більше, ніж кому другому, бо піп так близько стоїть до народу; люди звикли його батюшкою звати… От і будь їм за батька, Грицьку! Заведи школу - учитися; у свята - народні бесіди, поучай уму-розуму. Погано, що у вас медицини не вчать; вона б якраз пригодилася попові.

Collapse )

Вибачаюсь, багато було у тексті  опеЖаток. Може й не всі поправив...